Тема: Стихи, которые вы сочинили.

поделюсь с вами своим творением:

Всесильне почуття

Якось ввечері на березі морському,
Коли на пляжі не було людей.
Почула я мелодію знайому,
А звідки та нікому невідомо.
Мабуть то був наспів твоїх очей.
Ми йшли удвох, але ти був далеко.
Твої думки блукали поміж нас.
Частина їх в минулого тенетах,
Частина у достатку і монетах,
Але про нас твої думки зникали враз.
Чи може то мені лише здавалося,
Що ти останнім часом трохи інший?
Неначе зовсім я тебе не розумію.
Чи то бажання бути із тобою тліє?
Та все ж мелодія твоїх очей луна…
Ми далі йшли, навколо стало темно.
Вже місяць молодий на трон свій сів.
А я у серці біль тяжкий відчула,
Немовби і моя любов заснула.
І ніби саме цього ти хотів.
Я подивилася на тебе - ти йшов мовчки.
Я глянула на море, небо, зорі,
На все, що дивний всесвіт дарував:
Дарма я мріяла ділити це з тобою,
Бо не для мене ти єдиним став.
Наскільки сили є побігла я до моря.
Рятуй мене, - я глибину благала.
На допомогу збіглися всі зорі,
І вітерець підштовхував мене.
Бо знали ті від кого я втікала…
Не запливай далеко, - це єдине
Що вимовив ти, удогін мені.
Та було пізно, бо велике море
Дозволило собі мене забрати
Й на дні в своїй обіймах поховати.
Я опинилася в долонях глибини…
Все сталось дуже швидко і раптово…
Лише в лікарні я тебе впізнала
Й дізналась, що у тяжкій боротьбі
Зі всесвітом мене ти врятував,
Життя моє у моря відібрав.
В твоєму серці є всесильне почуття
Яке в мені згубив не ти а я.
14 квітня 2006 р.

---------- Добавлено в 22:46 ---------- Предыдущее сообщение было размещено в 22:41 ----------

и вот еще один:

Літній сон
На зорі знов сьогодні я дивилась.
Але того вони не помічали.
Мабуть завдань небесних в них багато,
Мою цікавість бо ігнорували.
А потім стала я на підвіконня,
До них бажання мала полетіти.
Але ті руки міцно так вхопили
І Богові хвала, не дали впасти.
Тоді я з радістю дитини зрозуміла,
Що хтось іще знаходиться в кімнаті.
Він не віддав мене бездумним зорям.
Які мою розсудливість забрали.
Холодний місяць – зоряний правитель.
За хмарами у темряві сховався.
Вже було пізно, я лягла у ліжко.
До мого тіла літній сон підкрався.
Він обійняв мене своїм теплом.
Накинув щось важке на мої очі
І не спитавши хочу чи не хочу,
В світ мрії підштовхнув своїм крилом.
Йому я підкорилась в той же час.
Він вів мене просторами натхнення
У водоспадах ніжності купав.
А с плином часу, вивів на світання,
І знов на ліжко бережно поклав.
І тільки-но хотів мене залишить,
За край одежі я його впіймала.
Але в руці нічого не відчула,
Та й взагалі робить того не мала…
Прокинулась - на серці було легко,
Проміння ранку душу лоскотало.
Але про те, що було уві сні,
Сама нічого я не пам’ятала,
Тому й нікому не розповіла.
16 серпня 2005 р.

Стихи-исповеди, написанные в особом душевном состоянии, которое передалось с помощью необычного стиля изложения. Сюжет не придуман. Я верю каждой строчке. Настоящее мастерство.

Сообщение от Miss

Стихи-исповеди, написанные в особом душевном состоянии, которое передалось с помощью необычного стиля изложения. Сюжжет не придуман. Я верю каждой строчке. Настоящее мастерство.

Мисс, вы очень тонкая, чувствительная натура спасибо

Я еще и еще раз перечитывала. Глаза слезятся. Так передать отчаяние любящего сердца простыми словами редкий дар. Эффект шокирующий. У меня такая реакция на поэзию впервые в жизни. Благодарю вас Gara.

Сообщение от Miss

Я еще и еще раз перечитывала. Глаза слезятся. Так передать отчаяние любящего сердца простыми словами редкий дар. Эффект шокирующий. У меня такая реакция на поэзию впервые в жизни. Благодарю вас Gara.

мне приятно, что вам нравится.