|
|
Новини
.jpg) Керівники провідних українських телеканалів підписали Хартію про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі.
Як передає кореспондент УНІАН, церемонія підписання документу відбулася сьогодні у Києві.
Учасники, які підписали хартію, вважають, що основною метою їх спільних зусиль мають стати створення умов для гармонійного розвитку молоді та недопущення негативного впливу на формування світогляду підростаючого покоління продукцією засобів масової інформації, товарів і послуг, які можуть бути виготовлені або розповсюджуватися з порушенням законодавства про захист суспільної моралі.
Хартія за своєю формою і змістом є суспільним договором, який звертає увагу на саморегулювання в дотриманні суб’єктами інформаційної діяльності законодавства про захист суспільної моралі.
Підписавши хартію, ЗМІ гарантують недопущення зі своїх екранів та шпальт пропаганди війни, фашизму і неофашизму, насильства, приниження гідності і честі особистості, розповсюдження ксенофобії, українофобії та антисемітизм, расизму, порнографії і пропаганди насильства, розпалювання міжрегіональних, міжетнічних та міжконфесійних конфліктів.
Хартію підписали керівники «5-го каналу», телеканалів М1, ICTV, Національної телекомпанії України, НТН, Нового каналу, телеканалів «Україна», ТЕТ, «1+1», телекомпанії «Ера».
Хартія залишається відкритою для приєднання нових суб’єктів.
Як повідомляв УНІАН, 11 листопада 2008 року на спільному засіданні Національної ради з телебачення і радіомовлення та Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі віце-прем`єр-міністр України Іван ВАСЮНИК заявив, що уряд за пропозицією Нацради з телерадіомовлення і Нацкомісії з питань захисту суспільної моралі ініціює підписання з керівниками засобів масової інформації громадського договору про захист моралі в інформаційному просторі України.
«Тенденція до зниження загального морально-етичного рівня вітчизняного теле- і радіопродукту очевидна. Через телебачення і радіо все частіше розповсюджуються матеріали, які здійснюють замах на релігійні святині, державну символіку, принижують національне достоїнство народу і особи, культивують дух нетерпимості, жорстокості, пропагують ксенофобію, спотворюють вітчизняну історію і нехтують духовними досягненнями попередніх поколінь українців», - сказав І.ВАСЮНИК.
Новини
 13 березня біля київського оперного театру був побитий журналіст і арт-критик, головний редактор сайту «Проза» Анатолій Ульянов. Про це «ТК» повідомив сам потерпілий.
Згідно з переказом подій у блозі Анатолія, о 15.00 він за попередньою домовленістю давав коментар телеканалу НТН на тему діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. Нагадаємо, Анатолій Ульянов є публічним опонентом цього органу.
«За кілька хвилин після інтерв’ю в мене на шляху виник якийсь чоловік із мобільним телефоном. Побачивши мене, він поклав трубку, підійшов і запитав: “Ви Анатолій Ульянов?”. Отримавши ствердну відповідь, він плюнув мені в обличчя. Я спробував схопити його, в результаті чого він розбив мені окуляри і почав бити мене на проїжджій частині (ріг вулиць Хмельницького та Лисенка). Мої спроби чинити опір не мали успіху. Нападник бив мене якийсь час руками й ногами по голові, порвав пальто, але мені вдалося закрити обличчя та прийняти основні удари на руки», - розповів Анатолій. Після побиття він звернувся до міліції, де було зафіксовано тілесні ушкодження.
Як раніше повідомляв сайт «Дуся», на Анатолія Ульянова нещодавно вже нападали, проте тоді обійшлося без травм. Журналіст пов’язує інциденти із своєю журналістською діяльністю і висловлює подив щодо того, звідки нападник знав, де й о котрій годині він перебуватиме.
Журналістка каналу НТН Ірина Романенко, котра брала інтерв’ю у пана Ульянова, розповіла «ТК», що запропонувала йому для запису інтерв’ю з’явитися до студії НТН, однак сам Ульянов відмовився і запропонував зустрітися у центрі міста біла Оперного театру. При цьому, за її словами, малоймовірно, що розмову чув хтось сторонній – відтак пані Романенко сумнівається у тому, що напад пов’язаний саме з темою цього конкретного інтерв’ю. Самого нападу вона не бачила і дізналася про нього від самого потерпілого вже згодом.
Новости
 Про нього достовірно відомо:
Народився 5 жовтня у місті-герої Києві.
Крім паспорта та водійського посвідчення, зберігає у банку значок "Майстер Спорту" та 3 дипломи з різних навчальних закладів.
Дипломи підтверджують кваліфікації: "Тренер зі спорту", "Магістр індустрії розваг" та "Магістр права".
У збірній команді України з легкої атлетики бігав 110 метрів з бар'єрами.
У телевізор потрапив за власним бажанням, під час вимушеної відпустки.
Доторкнувся до професії спортивного журналіста на телеканалах ТРК "Київ" та "НТН".
Перші спортивні новини на каналі "Спорт 1" провів саме Слава Варда. А з нового сезону 2007 року він став вести перші в країні спортивні новини - "Спорт-Репортер" на Новому каналі.
Про нього говорять:
Народився у першому київському пологовому будинку на Печерську.
За національністю ассірієць.
У 2008 Славі 27.
Має знак відмінності Внутрішніх Військ "За зразкову службу".
І більше тисяч оцінок на сайті "Однокласники".
Приховує свій міжнародний диплом масажиста.
Жваво цікавиться практикою сімейного та спадкоємного права.
У багажнику автомобіля возить гвинтівку.
Магічно може жити відразу на двох берегах столиці.
У вільний час складає романтичні вірші.
Готується видати власну книгу.
Тричі на тиждень з'являється у спортзалі з легендарним українським тренером.
Іноді його бачать у заміському стрілецькому клубі.
Рідше - на судових процесах по цивільних справах.
Мало хто знає, як звуть його кота сфінкса.
Практично нікому невідомо, що це кішка.
Інформація про те, що в місті-герої Москві у Слави підростає семирічна донька - категорично не перевірена!
На цю хвилину Слава Варда неодружений.
По информации novy.tv
Персони ЗМІ
.jpg) Народився 15 січня 1976 року в місті Кзил-Орда, Казахстан.Закінчив Одеський державний медичний університет.
Працював ведучим програм: "Вчасно", "Вчасно. Про головне", "Вчасно. Підсумки" на каналі "НТН".
Був ведучим програми "Один день" на каналі "К1".
Працював ведучим новин на каналі "Інтер".
З червня 2008 року - ведучий підсумкового випуску новин "ТСН. Тиждень" на каналі "1+1".
Захоплюється мемуарною літературою, історією кіно, європейським кінематографом.
Персони ЗМІ
 Народився 24 травня 1976 року у Києві.Закінчив історико-соціологічний факультет Рівненського державного педагогічного інституту. За фахом - викладач всесвітньої історії та народознавства.
1996-2000 рр. - автор програм і ведучий «Радіо Трек» у м. Рівне.
2000-2004 рр. - автор, ведучий і програмний директор на радіостанціях: «Радио большого города», Ніко-FM у Києві.
2004-2007 рр. - ведучий новин і програми «Вчасно про головне» телеканалу НТН.
Захоплюється джазовою та блюзовою музикою, середньовічною історією Європи, геральдикою…
Одружений, виховує сина.
Новини
 Після того, як Всеукраїнська громадська організація «Телеглядацька асоціація батьків України» виступила із критикою на адресу телеканалу НТН, а Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі морально підтримала батьків, я автоматично перепрограмував телевізор на кухні так, щоби канал НТН став для мене ближчим у переліку пріоритетних для регулярного перегляду.
Друга причина моєї небайдужості до цього каналу – зміна дизайну. Тепер заставки виконано у графічному стилі коміксів а-ля Френк Міллер. У цю стилістику вписується і заставка мультсеріалу про Бетмена, який моя дитина дивиться на каналі ТЕТ, а головне – близьке моїй натурі оформлення книжок у м’яких та твердих обкладинках. Конкретно – детективів у стилі нуар. До речі, цей поширений у цивілізованому світі термін (а він визначає жанр «чорної історії») у французькій мові по відношенню до літератури означає також «роман жахів». Звідси – пряма паралель: той, хто невтомно виносить окремим програмам та всьому контенту каналу НТН різні попередження стосовно змісту, просто чогось боїться. І не хоче бачити страшилок.
Проте в цьому плані канал НТН, як на мене, зайняв більш виважену і чесну позицію, аніж канали, які прийнято ставити в перший ешелон українського телебачення. Наприклад, вмикаємо ми «ТСН» на «1+1» і хочемо дізнатися свіжі новини «про взагалі». Але ж тепер кожен або майже кожен випуск починається із історії про вбивство, нещасний випадок, каліцтво! Словом, головна дійова особа пересічних новин – Леді Смерть. Менеджери НТН, очевидно, теж розуміють: нагла смерть завжди буде топ-новиною і випуск новин все одно доведеться починати з неї. Так для чого називати вузький сегмент кримінальної хроніки об’єднуючим терміном «новини», якщо можна відмовитися від решти новин, залишивши тільки кримінальні? Програму «Вчасно», таким чином, згорнули. Замість цього чотири рази на добу показуючи програму «Свідок», яка складається виключно з кримінальних новин і, між іншим, не страждає на брак матеріалу.
Вивчаючи наповнення НТН, я помітив: крім того, що цей канал тепер «чоловічий» і «в стилі нуар», він ще й послідовний у плані виробництва та використання тільки власного продукту (йдеться, як ви розумієте, не про кінопокази). Крім згаданого вже чотирикратного «Свідка» щотижня по буднях виходять «Агенти впливу» (котрі, як уже зазначалося, змінили прописку), «Речовий доказ» та «Правда життя». Поки що найбільше запитань – до «Агентів впливу», але виключно через неповну, як на мене, відповідність заданому формату під умовною назвою «розслідування». Швидше за все, це теж нуар, тільки тепер уже відповідно до нашого розуміння цього терміну: у нас в Україні він більш відповідає поняттю «чорнуха». Або, коли бути точним, «чорна соціалка».
«Правда життя» мені подобається більше хоча б через те, що команда, яка працює над програмою, не імітує розслідування там, де логічно і правильно просто зняти сюжет-картинку з нашого повсякдення, а досліджує якусь одну тему, зазвичай теж повсякденну і соціальну. З останніх – самоспалення в Україні як форма протесту і нелегка доля бродячих тварин. Між іншим, якщо взяти чотири випуски «Правди життя», дещо скоротити хронометраж кожної і скласти їх в одну програму, то отриманий продукт можна буде відрізнити від «За Вікнами» на СТБ хіба за манерою подачі матеріалу. Одначе те ж саме можна сказати, поставивши поруч програми «Свідок» і «Надзвичайні новини» на ІCTV.
«Речовий доказ» – чи не єдиний ексклюзив. Принаймні, на жодному з чоловічих каналів я не побачив спеціальної програми, яка би майже півгодини розповідала про роботу експертів-криміналістів і взагалі про науково-технічну складову боротьби зі злочинністю. Скажімо, міліцейський опер, який олівцем малює словесні портрети, і дівчина-експерт, яка те ж саме робить за допомогою комп’ютерних програм, заперечують ефективність роботи один одного. Тим не менше, робота кожного потрібна, про що й розказали в одній із останніх програм циклу.
Крім «Найвідоміших українських маніяків», циклу, якій уже повторювали на каналі, тепер по четвергах і неділях НТН повторно показує ще один документальний цикл власного виробництва – «Легенди бандитської Одеси», проект у стилі ретро, хоча й зі збереженням елементів нуару. Дослідники історії Одеси Віктор Файтельберг-Бланк та Віктор Савченко, заявлені як ведучі цього 18-серійного проекту, виглядають швидше дослідниками не історії міста як такого, а його кримінальної історії. Не кожен краєзнавець готовий собі це дозволити. Здебільшого українські краєзнавці розповідають етнографічні легенди, які можна знайти в будь-якому туристичному путівнику. І я чекаю продовження ще одного проекту НТН, заявленого навесні одним фільмом – «Інша війна». Міліцейські архіви повоєнної доби – це скарб, який журналісти каналу поки що тільки знайшли і копнули не надто глибоко.
Ось тут хочеться підвести до наступного. Пересічного шанувальника ідей та методів Нацкомісії з питань моралі може обурити наявність у програмі пересічного каналу, який ніби «для всіх», наприклад, бойовика. Де актор стріляє в актора холостими набоями, а гримери щедро заливають їхні голови штучною кров’ю. Борець за мораль готовий дати такому каналу своє попередження, навіть якщо фільм маркований відповідним значком і показаний пізнього вечора. Той же самий активіст може закричати пробі, якщо в ефірі того ж таки пересічного каналу до випуску новин – «добрі» КВН, Петросян, Галкін чи Зеленський, а вночі – злий фільм жахів. Проте існування в кабельних мережах каналу НСТВ («Настоящее страшное телевидение») чомусь мораліста не дратує. Я навіть знаю, чому: бо він та всі, хто боїться страшних історій, не дивитиметься канал, який їх транслює, на них спеціалізується і попереджає про це. Аргументи на зразок «це ж можуть побачити діти» не проходять: діти можуть побачити лише те, що їм дозволять дивитися батьки.
Таким чином, якщо канал НТН називають «першим кримінальним», я особисто не бачу в цьому нічого поганого. Існує ж Перший автомобільний, є не один, а кілька суто спортивних, та й винятково музичних не бракує. Крім того, в тих-таки кабельних мережах можна відшукати спеціалізовані дитячі, жіночі та медичні канали. Як ви, думаю, вже зрозуміли, ваш автор є прихильником сегментованого телебачення. І чим далі воно розвиватиметься, тим менше лишиться підстав для подальшого існування такого наглядового органу, як Нацкомісія з питань моралі.
Бо якщо, скажімо, зали гральних автоматів стоять недалеко від шкіл, у центральній частині міста або спальному мікрорайоні – мені це не подобається, мене це обурює. Та якщо всі ці автомати зберуть і вивезуть кудись в одне місце, в яке, до того ж, не пускатимуть неповнолітніх навіть із батьками – мене це влаштує. Я забуду про існування в цьому світі гральних автоматів, вони перестануть мене дратувати. Так само з телебаченням: ті, хто вважає, що все світове зло зосереджено в детективних та кримінальних «чоловічих» серіалах, бойовиках, трилерах, кримінальній хроніці та «чорнушній» соціалці, відтепер може просто не дивитися канал НТН.
Ось і виокремлення з телевізійного контенту чоловічої складової та позиціонування окремих каналів як чоловічіх (про що «Телекритика» вже писала) – тенденція досить позитивна. Таким чином, у новому сезоні (який стартував тут 1 листопада) канал НТН доводить: краще чітко визначитися зі своєю цільовою аудиторією і намагатися задовольняти насамперед її потреби.
Андрій Кокотюха , для «Телекритики»
|