Ірина Юсупова закінчила факультет журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка. На "Інтері" працює з 2002 року. Спершу займалася соціальним напрямком, потім перейшла у політичну журналістику. З 2005 по червень 2008 року була власним кореспондентом телеканалу в Москві.

На наше прохання а ведуча "Подробиць" відповіла на декілька запитань:

- Ірино, розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли на "Подробиці"

- Вести "Подробиці" мені запропонувала генеральний продюсер "Інтера" Ганна Безлюдна. Я не змогла відмовитися - завжди цікаво спробувати себе у новій якості, адже тут абсолютно інша специфіка роботи! Звісно, я розумію, яка це велика відповідальність.

- Чим принципово відрізняється ведучий, який доводить новини глядача, від журналіста, який робить сюжети?

- Різниця в тому, що якщо я, як автор сюжету, повинна бути добре обізнана саме у своєму матеріалі, то в якості ведучої мені необхідно розуміти найсуттєвіше  у кожному з сюжетів випуску, аби глядач не сприймав як просто "голову, що читає".

- До "Подробиць" Ви не мали досвіду роботи ведучою. Чи не боїтеся складнощів?

-  Не боятися вперше сісти в ефір може, хіба що, біоробот :). Авжеж, певне хвилювання є, навіть не дивлячись на те, що для мене як журналіста робота в кадрі не є чимось зовсім новим. Певною мірою це можна порівняти з першим прямим включеннями чи з першим перегоном після відрядження. Тут важливе все: твій зовнішній вигляд, одяг, як ти звучиш, як розставляєш логічні акценти.

- Як зміниться Ваше життя у зв’язку з поверненням до Києва? За чим сумуватимете?

- За Москвою, мабуть, все ж сумуватиму. Насамперед - за тим шаленим ритмом життя, коли все слід робити удвічі швидше, аби встигнути взяти декілька інтерв’ю у різних частинах Москви, за роботою "в полі", коли щодня - нові люди, зустрічі, враження, емоції. А ось за чоловіком, навпаки, сумуватиму менше, він в мене живе у Києві, отож зустрічатимемося частіше.

- Інтерв'ю з якими людьми Вам запам’яталися найбільше?

- Знаєте, запам’яталися поїздки регіонами. Одного разу ми поїхали у Томську область. Години з чотири діставалися селища, декілька разів авто застрягало у болоті. Аж ось приїздимо, закусані комарами. Люди, дізнавшись, що до них добралися журналісти з Києва, вийшли всім селом з хлібом-сіллю, з баяном, несли якість домашні соління, варення. Потім ще довго не хотіли нас відпускати. У Москві все по-іншому. Політики на слова "українське телебачення" реагують по-різному: хтось охоче спілкується, ну, а хтось для нас завжди зайнятий.