Напад на наметове містечко у центрі столиці. Протестний табір на майдані Незалежності розбили під гаслами "Геть усіх!" Але о 5-й ранку - людей розігнали, а всі намети та апаратуру потрощили. Мешканці містечка - а це активісти партії "Братство" та інших радикальних організацій - заявляють, що продовжать свою акцію. Нападників було понад вісімдесят, вони приїхали на двох автобусах. За словами мешкаців табору, багатьох людей побили. Водночас у міліції заявляють, що постраждалих немає. Зараз правоохороці опитують свідків та збирають докази. Протягом десяти днів вони обіцяють порушити справу. У "Братстві" - у розгромі наметового містечка звинувачують саме міліцію. Активісти: "Вони заламали повністю, поламали повністю всі намети, використовувати металеві предмети, якими вони били людей. Також використовувався сльозогінний газ. Скорше за все "Терен". Били носаками людей в обличчя". Активісти: "Ми вважаємо, що це була міліцейська провокація, і сьогодні , за добу те ж саме сталося на херсонському заводі, який захопили робітники. І знесли ще одну акцію під кабміном, і ось організація "Народ"". Зі свого боку, правоохоронці заперечують свою причетність до нападу на наметове містечко. Про це 5 каналу повідомив речник головного управління столичної міліції.
Благодій Фонд "Україна-Русь" презентував 20 березня свій сьомий проект - суспільно-політичне інтернет-видання "ДУХ ВОЛІ". За словами президента БФ, депутата Львівської обласної ради Ростислава Новоженця, головна мета створення сайту - сприяти гуртуванню розпорошених патріотично налаштованих українців, а також, нарешті, навести лад у власному домі та вибудувати дійсно незалежну країну.
Поряд із висвітленням маловідомих сторінок історії України, оцінкою ролі визначних українців у національному та світовому контексті, видання має на меті проводити фаховий аналіз проблем сьогодення. "До нас можуть надсилати свої матеріали всі, хто бачить несправедливість у суспільстві. Нам потрібні матеріали з економіки", - додав Р. Новоженець.
"На нашому сайті можна прочитати новини, які розповідають про українців в Україні і закордоном. Також це будуть статті політичного, історичного, економічного, культурного спрямування. Крім того, ми маємо календар, який висвітлює важливі події цього дня",- розповів під час презентації шеф-редактор видання Ігор Щур.
Национальная комиссия по морали, возглавляемая Василием Костицким, подписала сегодня Меморандум о сотрудничестве в вопросах безопасности в украинском сегменте Интернета с малоизвестной Интернет Ассоциацией Украины.
Эта организация представляет не информагентсва, работающие в мировой сети, или журналистов, размещающих свои материалы в Интернете, а бизнес-структуры интернет-провайдеров. По мнению Дмитрия Шпаковича, представляющего From-ua, это сродни подписанию Меморандума о сотрудничестве в сфере телевидения не с телеканалами, а с Нацсоветом по телевидению и радиовещанию.
За цей час пройдено нелегкий шлях, але кожен із 55-ти років є вагомим та значущим в професійному житті Юрія Андрійовича. Його трудова біографія - це багато років наполегливої і сумлінної праці на ниві розвитку вітчизняного телебачення.
Юрій Андрійович професійний фахівець, який виховав і навчив не одне покоління телеоператорів. За самовіддану і кваліфіковану працю та високі людські якості, він заслужив не аби яку повагу і авторитет серед колег та знайомих.
Рівно 55 років тому 21 березня він розпочав свою роботу на телебачення. І сьогодні він згадує, як все починалося.
- Перше питання сакраментальне: з чого все починалося?
- Я починав працювати в театрі, який тоді називався »Центральний театр транспорту» і знаходився він у Москві. Чому я пішов працювати туди? Там працювала моя родичка і мене без проблем взяли туди на радіо. Проте цілий рік офіційно не оформляли. Я довго не міг зрозуміти чому, а все виявилось дуже просто - був молодий!
Потім мене оформили учнем в електроцех, тому що в табелі такої професії, як звукооператор ще не було. Моя робота полягала в тому, щоб забезпечувати встановлення двох або трьох мікрофонів. Тоді я зацікавився театром, багато разів дивився всі вистави і знав тексти кожної з них напам'ять. Я, навіть, підказував акторам, а вони все дивувалися. Вже потім на репетиціях я виступав, як суфлер.
Записи в моїй трудовій книжці розпочались з 1947 року, тоді мені було 16 років. Хоча насправді працювати я почав в 1946 році, але трудовий стаж з 1947. Цього року в мене така собі дата - святкую 55 років роботи на телебаченні.
- А яким чином Ви вирішили стати телеоператори? Що привело Вас на телебачення?
- Прийшов час, коли мені довелось залишити роботу в театрі і піти служити в армію. Після повернення, я хотів відновити роботу в театрі, але батьки наполягали на здобутті середньої освіти - потрібно було закінчити школу. Але я мав мрію - працювати токарем і навіть знайшов роботу учнем токаря на Авіазаводі. Я ходив до театру і одного разу мені один музикант говорить: «Ти знаєш, там звукооператор на телецентр потрібен. Сходи, спробуй». Я пішов і мене взяли. Місяць я працював за одного звукооператора, який захворів. Коли ж він вийшов переді мною став вибір - або піти, а бо ж перекваліфікуватися. Директором тоді була Валентина Миколаївна Шароєва, вона мені знайшла вчителя, оператора Володю Кірокосова. Це було дуже приємно, тому що ми були вже знайомі завдяки моїй роботі в театрі.
- Тобто Ви навчалися приватним чином, тому що ще не було ВНЗ?
- Я не вчився. Він учитель операторської справи. Він вже був оператором, вона мене прикріпила до нього, і пішло поїхало.
- А коли в Москві з'явилася освіта телеоператора?
- Це вже було пізніше, навіть і не пам'ятаю, коли. На заочне набирали вже до цього. Але брали не телеоператорів, а кінооператорів телебачення. У нас в Києві перший набір на кафедру операторської майстерності почався в 1975 році.
У мене були хороші контакти з Ільїним Романом Миколайовичем, він багато займався телебаченням, завідував кафедрою телебачення. Допомагав мені, коли я був студентом і при вступі.
- Що гарного і поганого в роботі телеоператора?
- Гарним є те, що зустрічаєшся з масою цікавих людей, як перед камерою так і за камерою. Журналістів, як таких, не було, були диктори, які вели програми. Потім пішов Фокін, Олексій Яровскій, Леонід Золотаревській та інші. Були цікаві режисери, і Кваснєвський, наприклад. А зараз це мені не цікаво, тому що й перед камерою не такі вже цікаві люди. Було багато роботи з акторами, а це завжди дуже цікаво. У мене були дуже хороші стосунки з московськими акторами. Всі вони в мене перед камерою були. А коли людина знаходиться перед камерою, нікого ж ближче оператора і нема. Режисер на небесах сидить, а тут в студії - тільки оператори.
Найцікавіше - це прямий ефір. Ти стоїш за камерою, загоряється ефірний сигнал, перший час охоплювало жахливе тремтіння, бо ти розумів, що якщо тут, зараз ти щось не так зробиш, ручку не так повернеш - будуть бачити всі, на тих півтора тисячах телеекранах, які є в Москві. А потім це минало. В Київ я уже приїхав досвідченим. Приходили дивитися не на Роговцеву, Степанкова і Ружковського, а на мене! Тут же так не їздили з камерами по студії, як я їздив!
- А що поганого?
- Останнім часом ми стали схожі на артистів. Ми у багатьох випадках перестали бути творцями, ми перетворилися на виконавців. Якість зображення залежить від оператора, але як інформативна якість і кількість. Я навіть не можу сказати, наскільки важлива зараз фігура режисера.
- Що найбільше Вам подобається в операторській діяльності?
- По-перше, мені більше подобаються прямі ефіри. По-друге, репортажні роботи. І не обов'язково репортаж до якоїсь події. Наразі, часто події самі організовуються у якихось студіях, або і не в студіях. Працювати в режимі, так би мовити, реального часу програмою. Адже, важко швидко зорієнтуватися і прийняти рішення. Потрібна не аби яка концентрація уваги. Тому, я досі люблю прямий ефір. Особливо записи, збір монтажних матеріалів. Коли, з декількох варіантів, декількох дублів потрібно вибрати найвлучніший. Це, навіть, ближче до кінематографу, але невід'ємне від телебачення.
Взагалі, телебачення народилось, як засіб прямої передачі на відстані електричних сигналів, які несуть собою певне зображення.
- Тобто Ви вважаєте, що телебачення повинно передавати реальне життя?
- Це є найголовнішим і доступним лише телебаченню, і більше нікому. Щоправда, зараз вже з'явився інтернет. Ще є радіо, але радіо - обмежений канал інформації. Існує ще театр, але театр - це умовна одиниця, і тому театр менш доступніший, та й аудиторія його обмежена. А для телебачення не існує ніякого обмеження в цьому плані. Коли відбуваються знакові, або якісь цікаві події, то увесь світ може це побачити на екрані.
- Як вважаєте, чи можна провести якісь паралелі між телебаченням і мистецтвом?
- Вже давно мистецтво відокремили від телебачення, хоча інколи воно трапляється. Найцікавіше те, що люди, які працюють на телебаченні - отримують той самий запал, який отримують люди мистецтва.
- Але ж все одно на телебаченні є гідні програми, які можна назвати витвором мистецтва, Ви так не вважаєте?
- Думаю, це аналітика на рівні інформації. Можливо, дещо вищого класу. Такі програми дійсно є, але їх, нажаль, дуже мало. Тут паралелі важко проводити.
- Розкажіть про Вашу педагогічну діяльність?
- У мене дуже хороші студенти. І взагалі, якщо студент хоче чомусь навчитися - він навчиться, не стільки від мене, як самим життям і шляхом вирішення практичних якихось завдань. Операторська справа - це не завжди авторська робота. А от режисери-студенти часто пишуть собі сценарії самі. Буває, навіть, дуже смішні тексти у творах виходять. Влітку будемо збирати команду, робити курси для всіх студентів. На минулих канікулах приходило декілька хороших хлопців. Це дійсно достойні талановиті хлопці, які серйозно знімають і бачать дещо інакше, ніж решта. Тому, і виходять із них справжні професіонали.
- А яким повинен бути оператор?
- Об'єктивно-суб'єктивним. Дуже індивідуальним та добрим, навіть, оцінюючим. Потрібно вміти насолоджуватися вітерцем, водою, сонцем, світлом, туманом, хмарами, шелестом, шепотом. Це цілий комплекс. А ми всі от так живемо, звикаємо до цього всього, і, з рештою, нічого цього вже не помічаємо…
В Верховной раде зарегистрирован законопроект, регламентирующий языковые отношения. Согласно ему, единственным государственным языком является украинский. Документ, в частности, предусматривает переход печатных и электронных средств массовой информации на украинский язык. Исключение будут составлять лишь те СМИ, которые обслуживают потребности национальных меньшинств. Реагировать на нарушения языкового законодательства должно управление по вопросам языковой политики, которое предполагается создать при Кабинете министров.
Проект закона #4222 "О государственном языке и языках национальных меньшинств", зарегистрированный вчера в Верховной раде, определяет, что единственным государственным языком на территории Украины является украинский. Обосновывая необходимость принятия документа, его автор, народный депутат Юрий Гнаткевич (БЮТ) отметил, что до сих пор нет отдельного закона, регламентирующего языковые отношения. Он также указал, что языковое законодательство состоит из Конституции (ст. 10), закона "О языках в Украинской ССР", принятого 28 октября 1989 года, а также решения Конституционного суда об официальном толковании ст. 10 Конституции Украины. По мнению автора, документ должен приспособить закон 1989 года к новому статусу Украины как независимого унитарного государства.
Напомним, 28 октября 1989 года Верховный совет УССР принял закон "О языках в Украинской ССР". После этого народными депутатами неоднократно предпринимались попытки внести в него различные изменения или проголосовать за альтернативные законопроекты. Всего с 1991 года до настоящего времени в Верховной раде побывало 212 проектов законов и постановлений, связанных с вопросами использования государственного языка и языков национальных меньшинств.
Как сообщил Ъ Юрий Гнаткевич, документ "предусматривает рычаги" для того, чтобы граждане говорили на украинском языке. "Например, в отношении офицеров, которые во время исполнения служебных обязанностей игнорируют государственный язык, командование обязано применять дисциплинарные меры. А при Кабинете министров необходимо создать управление по вопросам языковой политики",– заявил господин Гнаткевич. По его словам, это ведомство должно обобщить опыт в сфере языкового законодательства, а также реагировать на различные нарушения закона о языке.
Однако главное новшество законопроекта касается средств массовой информации. Документ обязывает все печатные и электронные СМИ – как государственные, так и частные – перейти на украинский язык. Исключение составляют лишь те СМИ, которые "обслуживают потребности национальных меньшинств". "Мы должны заставить украинцев уважать родной язык и говорить на нем. И огромную воспитательную роль в этом играют средства массовой информации. Между тем 90% СМИ издаются на русском языке",– сказал господин Гнаткевич.
Председатель Национального союза журналистов Игорь Лубченко не поддержал идею перехода СМИ на украинский язык. "В свое время я разговаривал с Александром Швецом (главным редактором газеты "Факты и комментарии".–Ъ), он собирался часть тиража газеты "Факты" печатать на украинском языке. Для этого провели опрос, и выяснилось, что за украиноязычный вариант газеты проголосовал всего 101 человек. Не нанимать же из-за 101 подписчика штат переводчиков. С экономической точки зрения это выльется в дополнительные траты для издания",– объяснил он, отметив, что вместо того, чтобы заставлять людей читать на украинском языке, необходимо обеспечить его поддержку на государственном уровне.
Телеканал новин «24» оголосив про офіційний старт проекту «Новини на твоєму мобільному». З 19 березня 2009 року абоненти мобільного зв’язку зможуть завантажувати і переглядати новини та програми телеканалу в будь який зручний для себе час. Єдина умова - телефон повинен підтримувати Java і мати налаштування для підключення до Інтернету.
«Ми очікуємо близько двох мільйонів користувачів, - говорить генеральний директор телеканалу новин «24» Роман Андрейко. – Сьогодні це в першу чергу маркетинговий крок на підтримку концепції каналу «Дивись новини коли зручно». У перспективі плануємо розвивати напрямок як новий бізнес».
Для того, аби стати користувачем сервісу, необхідно зі свого мобільного зайти на mobile.24tv.com.ua і завантажити програму. Встановлення і користування програмою є безкоштовним.
На підтримку проекту стартує рекламна кампанія. Вона триватиме близько до середини травня. Як повідомила прес-служба телеканалу, в рамках кампанії буде задіяно ділові видання - «Дело», «Экономические известия», «Контракти», «Експерт», «Статус», «Компаньон», «Власть денег», «Комментарии», «Главред», «Корреспондент», а також радіо «Люкс», «Русское радио», «Ностальжи». Окрім того, реклама нового сервісу буде розміщена в Інтернеті, на плазмових екранах і в аутдорі.
Президент більше не матиме свого представництва в Національній телекомпанії та Національній радіокомпанії. Це випливає зі змін до закону "Про телебачення і радіомовлення", ухвалених парламентом у другому читанні.
Відповідно до внесених змін до законодавства, Національна телекомпанія України (НТКУ) і Національна радіокомпанія України (НРКУ) є державними телерадіоорганізаціями. Раніше вони мали статус є державних підприємств.
Відтепер керівники Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України призначаються на посаду і звільняються з посади Верховною Радою за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів від конституційного складу.
Раніше персональний склад громадських рад НТКУ та НРКУ затверджувався Верховною Радою: 9 осіб – за поданням депутатських фракцій, 4 особи – за поданням президента України та 4 особи – за поданням загальнодержавних об’єднань громадян, що діють у сфері виробництва і розповсюдження телерадіопрограм.
По-третє, тепер національна телекомпанія України та Національна радіокомпанія України мають свої статути, які затверджуються Постановою Кабінету Міністрів.
Організаційно-правовий статус Національної телекомпанії України і Національної радіокомпанії України може бути змінений лише на статус Суспільного телебачення і радіомовлення.
Раніше статус громадських рад НКТУ та НРКУ визначався статутами цих телерадіоорганізацій, а керівники Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України призначалися на посаду і звільнялися з посади президентом за поданням Верховної Ради.
Керівники провідних українських телеканалів підписали Хартію про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі.
Як передає кореспондент УНІАН, церемонія підписання документу відбулася сьогодні у Києві.
Учасники, які підписали хартію, вважають, що основною метою їх спільних зусиль мають стати створення умов для гармонійного розвитку молоді та недопущення негативного впливу на формування світогляду підростаючого покоління продукцією засобів масової інформації, товарів і послуг, які можуть бути виготовлені або розповсюджуватися з порушенням законодавства про захист суспільної моралі.
Хартія за своєю формою і змістом є суспільним договором, який звертає увагу на саморегулювання в дотриманні суб’єктами інформаційної діяльності законодавства про захист суспільної моралі.
Підписавши хартію, ЗМІ гарантують недопущення зі своїх екранів та шпальт пропаганди війни, фашизму і неофашизму, насильства, приниження гідності і честі особистості, розповсюдження ксенофобії, українофобії та антисемітизм, расизму, порнографії і пропаганди насильства, розпалювання міжрегіональних, міжетнічних та міжконфесійних конфліктів.
Хартію підписали керівники «5-го каналу», телеканалів М1, ICTV, Національної телекомпанії України, НТН, Нового каналу, телеканалів «Україна», ТЕТ, «1+1», телекомпанії «Ера».
Хартія залишається відкритою для приєднання нових суб’єктів.
Як повідомляв УНІАН, 11 листопада 2008 року на спільному засіданні Національної ради з телебачення і радіомовлення та Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі віце-прем`єр-міністр України Іван ВАСЮНИК заявив, що уряд за пропозицією Нацради з телерадіомовлення і Нацкомісії з питань захисту суспільної моралі ініціює підписання з керівниками засобів масової інформації громадського договору про захист моралі в інформаційному просторі України.
«Тенденція до зниження загального морально-етичного рівня вітчизняного теле- і радіопродукту очевидна. Через телебачення і радіо все частіше розповсюджуються матеріали, які здійснюють замах на релігійні святині, державну символіку, принижують національне достоїнство народу і особи, культивують дух нетерпимості, жорстокості, пропагують ксенофобію, спотворюють вітчизняну історію і нехтують духовними досягненнями попередніх поколінь українців», - сказав І.ВАСЮНИК.
18 марта в пресс-центре «ЛигаБизнесИнформ» прошел круглый стол, на котором медиаюристы, представители Интернет-СМИ и Минюста обсуждали инициативу Кабинета Министров передать СБУ на разработку проект закона об обязательной регистрации Интернет-изданий. И пытались найти ответ на вот уже третью неделю будоражащий отрасль вопрос: почему именно СБУ?
Ответ, впрочем, так и не был найден (может потому, что приглашенные представители СБУ так и не смогли приехать) . А вот с общим мнением Интернет-издатели более или менее определились. Против такого законопроекта или же против самого факта регистрации on-line изданий как средств массовой информации никто ничего не имеет. Даже наоборот: все (по крайней мере, из присутствующих) вполне благосклонно смотрят на такой шаг, который призван не только повысить общий уровень ответственности интернет-изданий за публикуемую информацию, но и утвердить в правах до сих пор фактически бесправных журналистов электронных СМИ. Основное требование к разработчикам: такая регистрация должна быть исключительно на добровольной основе как, к примеру, в соседней России.
Впервые попытки ввести регистрации электронных СМИ были приняты десять лет назад. В процессе подготовки к президентским выборам 1999 года было принято Положение о порядке использования средств массовой информации для проведения предварительной агитации. Утвердив его, Центризбирком фактически отнес весь без исключения Интернет к аудиовизуальным СМИ. По словам Александра Попова, редактора издания «Правовой аспект», «несмотря на то, что такое решение носило разовый характер на период выборов 1999 года, суды и впоследствии им руководствовались в своей практике. Дальнейший этап – это 2003-2004 года, когда Кабмин Януковича предпринял достаточно глобальную попытку как-то урегулировать Интернет». Результатом этого, по его словам, было утверждение Концепции формирования системы национальных электронных информационных ресурсов. Недостатком этой концепции было то, что в ней под информационными ресурсами подразумевались абсолютно все сайты, независимо от их владельца, направленности и цели создания. Однако именно тогда впервые на уровне официального документа появилось положение о регистрации отечественных электронных ресурсов.
Далее (в марте 2004 г.) было утверждено Положение о Национальном реестре электронных информационных ресурсов. Заниматься введением этого реестра должен был Госкомсвязи, однако в связи с реорганизацией самого регистратора это положение так и не было реализовано на практике. Весной 2005 г. Минтранссвязи все-таки утвердило порядок регистрации, который был отменен уже в сентябре того же года. В том же году Минюст предложил законопроект, согласно которому все веб-сайты подпадали под законодательные требования к аудио-визуальным СМИ. Проект имел существенный недостаток: в нем не было четкой формулировки относительно того, какие именно сайты являются СМИ. Может быть именно из-за этого, он так и не был утвержден Верховной Радой.
Интерес СБУ к электронным информационным ресурсам проявился в 2006 г. Именно тогда глава Департамента специальных телекоммуникационных систем и защиты информации ведомства Константин Бойко выступил с заявлением о необходимости ввести лицензирование Интернет-деятельности. Такой шаг означал бы введение разрешительно-коррупционной схемы, фильтра «угодных» и «неугодных» ресурсов из-за возможности лишения лицензии. Поэтому вполне логичной была волна критики и возмущений, а инициатива СБУ так и не была поддержана. «То, что СБУ давно хочет заниматься Интернетом, ни для кого новостью не является», - утверждает юрист Института медиа-права Игорь Розкладай. К примеру, говорит он, именно от этого ведомства исходила инициатива поставить операторам телекоммуникаций специальное оборудование, с помощью которого можно контролировать, кто какие сайты посещает.
В то же время нужно понимать, что от разработки проекта закона к его закреплению в законодательных нормах дело очень часто не доходит, поэтому паниковать сейчас нет смысла. «Я не вижу ничего плохого в том, чтобы этот законопроект разрабатывала СБУ. Ведь до его принятия и даже до регистрации в Верховной Раде он будет наверняка вынесен на обсуждение, к которому смогут присоединиться и представители СМИ», - считает начальник отдела по вопросам законодательства об информации Минюста Светлана Рябошапка. Сами же Интернет-издатели, возможно, пока и дуют на холодную воду, но это, по их мнению, лучше, чем оказаться потом в жестких рамках уже принятого, значительно ограничивающего свободу слова и информации закона. Сейчас же они настойчиво требуют внятно объяснить, почему разработкой жизненно-важного для отрасли закона работают спецслужбы, и допустить их самих (представителей интернет-СМИ) к работе над документом.
Більше половини українців вважають, що в державі потрібна цензура ЗМІ.
Такого висновку дійшли експерти Інституту Горшеніна, який сьогодні підбивав підсумки річної програми соціологічних досліджень 2008 року «Проект країни»
Відповідно до даних досліджень, переданих агентству УНІАН, середньостатистичний українець традиційно цікавиться суспільно-політичним життям України (71,2% громадян).
Згідно з даними дослідження, більше половини респондентів вважають, що в Україні існує свобода слова (55,2%). Водночас, більшість українців вважають, що Україні потрібна цензура ЗМІ (59,1%).
«Обидва суперечливі уявлення висвітлюють всю складність розвитку вітчизняних ЗМІ. Так, більшість респондентів констатують позитивні зміни у розвитку українських ЗМІ, пов’язані з поширенням свободи слова, водночас, засуджуючи брак відповідальності за інформацію, що подається у ЗМІ», - наголошують експерти інституту.
Зокрема, на їхню думку, це стосується, перш за все, сцен насилля та жорстокості, а також пропаганди кримінального способу життя, показ яких у ЗМІ, вважають респонденти, має бути підданий цензурі. (68,7% - за цензуру сцен насилля та жорстокості, 47,2% - за цензуру пропаганди кримінального способу життя).
Також, відповідно до дослідження, понад три чверті українців вважають, що у судах неможливо добитися правди або це дорого коштує; дві третини громадян упевнені, що рішення суду можливо купити за гроші; більше половини вважають суди винними у безкарності злочинців.
Як наголошують експерти, динаміка відповідей показує, що українці впродовж останнього року стали менше довіряти судовій системі.
Незважаючи на уявлення переважної більшості респондентів про те, що корупція поширена в цілому по всій Україні, результати цьогорічного дослідження продемонстрували зменшення рівня корумпованості практично всіх владних структур. Так, за результатами жовтневого дослідження, найменш корумпованими владними структурами є Кабінет міністрів (з 31,4% до 8,6%), Секретаріат Президента (з 19,1% до 7,9%) та СБУ (з 15,4% до 4,2%). Найбільш корумпованими є ті органи влади, які б мали, власне, боротися з корупцією (міліція - 54%, суди – 46,5%).
Впродовж 2008 року Інститут проблем управління імені Горшеніна досліджував, якою бачать українці власну державу і якою хотіли б її бачити, чого чекають від своєї країни, на що і на кого сподіваються, як планують своє майбутнє. Дослідження проводились методом індивідувальних інтерв’ю (face to face) і телефонних опитувань (CATI), і здійснювались в усіх обласних центрах України, містах Києві та Севастополі.
За цей час пройдено нелегкий шлях, але кожен із 55-ти років є вагомим та значущим в професійному житті Юрія Андрійовича. Його трудова біографія - це багато років наполегливої і сумлінної праці на ниві розвитку вітчизняного телебачення. 
Телеканал новин «24» оголосив про офіційний старт проекту «Новини на твоєму мобільному». З 19 березня 2009 року абоненти мобільного зв’язку зможуть завантажувати і переглядати новини та програми телеканалу в будь який зручний для себе час. Єдина умова - телефон повинен підтримувати Java і мати налаштування для підключення до Інтернету.
.jpg)
Президент більше не матиме свого представництва в Національній телекомпанії та Національній радіокомпанії. Це випливає зі змін до закону "Про телебачення і радіомовлення", ухвалених парламентом у другому читанні.
.jpg)
Керівники провідних українських телеканалів підписали Хартію про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі.
Більше половини українців вважають, що в державі потрібна цензура ЗМІ.